Як «барліг» у спальному районі перетворився на народну майстерню
Ми вирушили у район Академмістечка в Києві та познайомились з автомеханіками, які заснували народну майстерню з ремонту автомобілів. Вони розповіли, чому відмовились від роботи на великій СТО та перетворили звичайний гараж на атмосферне місце для тих, хто любить машини. Також майстри протестували в роботі нові лінійки акумуляторних інструментів на 12 та 20V і поділились враженнями.
Від гаража до народної майстерні
«Так склалося, що автомобілі завжди були моїм захопленням. І ким би не працював, завжди все так чи інакше пов’язувало мене з машинами. За свій вік я перепробував багато професій: був страховим агентом, далекобійником, очолював автосервіс, навіть був патрульним та згодом керуючим поліцейським автомобільним господарством. А невелика майстерня в гаражі — «барліг», як ми її називали з друзями, лишалася моєю віддушиною та місцем сили, — розповідає Артем Удовиченко. — Потім у якийсь момент зрозумів, що хочу нарешті займатися тим, до чого лежить душа. Так хобі стало моєю роботою».
Артем каже, що в майстерні немає випадкових людей, та додає: «Ми займаємось улюбленою справою і кайфуємо від того, що робимо. Це стиль життя». У приміщеннях багато цікавих артефактів з історіями — свідчення минулих робіт, замовлень та пригод товаришів. Наприклад, на стінах висять поліцейський жетон, жилет та ліхтарики, рятівний круг та ринда з яхти, дивні номерні знаки з Німеччини та маска із Амстердама, привезені з далекобійної каденції, навіть більярдний кий у чохлі, який знайшли у багажнику посіченої кулями автівки.
«У кожному гаражному кооперативі є умільці, які можуть зробити ремонт авто. Але вони не дуже згуртовані, їх робота не має структури й стандартів. Такий собі дідівський «постсовок» з непередбачуваним результатом. І, звичайно, в місті є великі салони та автосервіси, де автомобілісту доведеться витратити кругленьку суму навіть за незначний ремонт. Дивлячись на це все, в мене з хлопцями виникла ідея народної майстерні: зібрати разом справжніх профі, які горять своєю справою, та налагодити роботу, яка буде якісною та оперативною, нічим не поступатиметься СТО. Проте з більш демократичними цінами, адже нам більше не треба платити величезні кошти, як раніше, коли ми орендували потужності автосервіса. Головне — добра комплектація майстерні й ті, хто в ній працюють», — розповів Артем Удовиченко.
«Не кожен великий автосервіс може бути показником якісної роботи. Формат невеликої майстерні не менш перспективний за умови правильного підходу. Головне, щоб праця в ній була до душі», — каже співзасновник майстерні Андрій Камбур.
Взагалі, майстерня — це душевне місце, де до кожного індивідуальний підхід. На великій СТО не буде такої атмосфери, яка є тут. Ми не прагнемо гонитви за мільйонами та конвеєрним потоком, а просто добре робимо свою роботу та маємо свою аудиторію. Звичайно, в наших планах є розширення — відкрити через рік-два ще кілька майстерень, але це не самоціль», — додає Артем.
Як і чим працюють майстри
Артем з товаришами власноруч облаштовував приміщення для майстерні. У будівельних роботах йому допомагали мережеві відбійний молоток, перфоратор та болгарка, шліфмашинка, полірувальна машина та лазерний рівень. Під час ремонту автівок механіки користуються ручним інструментом, наборами ключів та головок, а нещодавно отримали змогу оцінити акумуляторну лінійку.
«Дуже не люблю, коли стоїть робота. Тому було приємно, що в день, коли я відвіз на сервіс відбійник, мені тимчасово видали інший, яким я з хлопцями міг працювати, поки мій інструмент обслуговують», — пригадує Артем.
Олексій Молчанов працює з автомобілями більше десяти років. Він розповів нам, що нещодавно пізно ввечері у майстерні вимкнули електрику. У товаришів було важливе замовлення, тому просто кинути все та піти додому вони не могли. Врятувала ситуацію акумуляторна техніка.
«Ми ввімкнули ліхтарики, під’єднали батареї до інструментів і продовжили працювати. Того вечора використовували акумуляторні гайковерт, викрутку та болгарку. За три години розібрали весь підкапотний простір та підготували авто до зварювальних робіт», — згадує Олексій.
Майстер каже, що разом з колегами оцінив компактну акумуляторну болгарку. «Зараз вирізаю поржавілий шматок ланжерона на BMW. Це дуже зручно, адже немає дротів, які плутаються під ногами, подовжувачів. Можна дістатися у якесь важкодоступне місце. Зачищав нею кузов машини і лишився задоволений. Акумулятора вистачило надовго — тримав заряд три дні», — каже Олексій.
Його колега Андрій Камбур зазначає: «Інструменти на акумуляторах додають оперативності майстру, адже дрібні задачі можна виконати максимально швидко. Для професіонала інструмент — це головний помічник. Тому він має бути ефективним і універсальним». «Можна багато не говорити, а зазначити найголовніше — з акумуляторною технікою працювати стало зручніше та простіше», — підтверджує наймолодший учасник майстерні Валентин Фастовець.
«Хоча я не будівельник, але добре знайомий з інструментом. Та навіть для мене стало відкриттям, що болгарка може вміститися на долоні, наче гаджет», — додає Артем.
Акумуляторний шуруповерт та дриль допомогли майстрам облаштувати новий простір та відремонтувати авто. «Ми обшивали «вагонкою» стіни на другому поверсі за допомогою акумуляторного шуруповерта. А дриль став у нагоді, коли я робив підніжку для Land Cruiser. Стара просто відвалилася, тому я з нуля виготовив нову. І встановив її на кріплення, для яких і свердлив отвори. Метал був дуже товстим і, здавалося б, потребував свердлильного верстата. Проте акумуляторний дриль, хоча це й було для нього нелегке завдання, у підсумку впорався», — розповів Олексій Молчанов.
Поміж звичайних ремонтів авто у практиці команди трапляються й більш нестандартні проекти. Особлива гордість майстрів — Fiat Tipo 1991 року, перетворений на шоу-кар.
«Це машина з історіями, які почалися, щойно я її купив. Наприклад, в перший день приїхав на авто додому та поставив його на парковці під будинком, зайшов до квартири. Через пару хвилин чую, наче повітряна тривога гуде на вулиці, дивлюся у вікно — люди розбігаються. Не можу зрозуміти, що сталось. Потім до мене дійшло, що то не сирени, а я пульт управління повітряним сигналом у сумці притис. І машина на весь двір горланить. Отаке було перше знайомство! — сміється Артем. — Зараз Fiat — наша гордість, ми його перебрали повністю, авто на ходу. На різні шоу його возимо, виставки техніки.»
«Ми прагнемо робити якісний ремонт, адже дуже любимо автомобілі та нашу справу. Без любові і пристрасті нічого б не виходило», — наприкінці розмови підсумовує Олексій. І з цим важко не погодитись, бо в руках майстра, який отримує задоволення від своєї справи, інструмент ніби перетворюється із простого робочого засобу на ключ до втілення великих мрій та життєвих цілей.
