Dnipro-M в Антарктиді: як полярник на "Вернадському" подолав усі ремонтні челенджі
Український полярник Олександр Книжатко на «Вернадському» вже 11 місяців. Сувора антарктична природа часом готує непередбачувані сюрпризи, але попри погодні умови зимівники продовжують модернізацію станції.
Олександр працює на станції вже 11-й місяць
Ремонти великі та малі
Нещодавно почали прибувати перші сезонники, з якими, як каже Олександр, справи підуть ще швидше. «Ми залежимо від погоди, тому коли вона хороша, можемо працювати по 12-14 годин на день та на вихідних. Нещодавно зробили зовнішній ремонт дизельної, відремонтували приміщення аерології.
Я відреставрував двері у слюсарній майстерні. Також разом з колегами демонтували старий бак для зберігання дизпалива для котлів, який дістався у спадщину від попередніх власників станції, та замінили його на новий з нержавіючої сталі. Прибудову, в якій він знаходиться, також відремонтували», — розповідає майстер.
Олександр з колегою проводять ремонт
Полярник каже, що йому та його колегам часто допомагав акумуляторний інструмент. «Було зручно, адже ми не привязані до розеток. Стіни та перекриття з фанери ми замінили на сендвіч-панелі.
Акумуляторна КШМ в дії
Користувались шабельною пилою: на те, щоб позрізати фанеру та старі конструкції, а також розрізати нові панелі, вистачило заряду двох акумуляторів. Також працювали реноватором», — каже Олександр. Роботи вистачало й на даху будівлі. Там стала в нагоді акумуляторна кутова шліфмашина.
Добре, коли не треба шукати розетку
Але ремонт — справа не завжди запланована. Полярник розповів, як зламався один з дизельних генераторів — на прізвисько «Lupe» — «Вовчиця», як його назвали ще британці. «Вийшла з ладу помпа охолодження. Довелося повністю розбирати агрегат, тому цілий день я не випускав з рук акумуляторного гайковерта. Якби це був ключ, то часу на відкручування гайок пішло б набагато більше», — розповідає Олександр.
Майстер ремонтує один з дизельгенераторів
Ще одна несподiванка підстерегла полярників надворі: дала збій супутникова антена — головний канал зв'язку з великою землею. «Вода потрапила до електроніки в одному з блоків й антена вийшла з ладу, — згадує майстер. — В нас, звичайно, є резервний канал зв'язку, але інтернет був би вкрай лімітований — всього 300 Мб на людину на тиждень. Ми намагалися врятувати зламані електронні елементи — підпаювали, прочищали, але це не допомогло.
На щастя, серед обладнання до старої антени ми знайшли потрібні деталі. Вони не зовсім підходили, бо моделі різні, але нам все-таки вдалося поєднати запчастини. Тепер все працює, хоч і з дещо нижчою швидкістю. Стовідсотково відновимо, коли привезуть на станцію запчастини». Розбирати антену полярникам доводилось на вулиці кілька разів — за різної погоди. Зробити це швидше їм допоміг акумуляторний гайковерт.
Антарктичні будні
Працюючи на станції, Олександр щодня спостерігає за фауною континенту і вона завжди має чим вразити. Полярник розповів, що біля «Вернадського» підростають жваві пінгвінята, яким вже півтора місяці.
Цікаво, що біля станції вже два роки живе поморник Юхим. Пернатий любить спілкування та абсолютно не боїться людей. «Цей птах завжди поряд, наприклад, нещодавно я кріпив штапики на двері, так Юхим не тільки спостерігав, а й навіть спробував їх на дзьоба. А коли ми виходили в море, він сідав на ніс моторного човна та плив разом з нами до самого берега. Певно, знайшов собі «маршрутку», щоб зайвий раз крилами не махати», — сміється полярник.
Поморник Юхим — незмінний компаньйон полярників
А ще Олександр виявився вправним перукарем. Каже, що навчився у студентські роки, коли жив у гуртожитку. Одне з приміщень станції періодично перетворюється на «DieselBarberShop», де і зачіску можна змінити, і бороду підправити. Ось такі вони, антарктичні будні.
І насамкінець трохи полярних вайбів на світлинах зі станції:
Вершини льодовика сліплять своєю білосніжністю
Туристичні яхти в Антарктиді не рідкість, однак через карантин полярники спілкуються з моряками на відстані
Вечір на «Вернадському»